Історія школи/Files/images/DSC_0392.JPG

Школа... Рідна школа. Як тільки не називали тебе за роки існування: Садівська середня школа, загальноосвітня спеціалізована школа І-ІІІ ступенів хіміко-біологічного профілю с. Сад, загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів с. Сад, Садівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів Сумської районної ради Сумської області. Але, не залежно від цього, ти повсякчас виконувала основне своє призначення: вчити й виховувати. Адже школа – це не тільки стіни, а й ті, хто в них перебуває. А, значить, це – вчителі, учні, техпрацівники, працівники їдальні. І все ж таки головною фігурою в школі є вчитель.
Учитель – професія унікальна. Подібної у світі просто немає. Педагог своїм серцем, розумом формує завтрашній день, людину. Адже буквально все твориться за звичайною учнівською партою. Усі ми колишні учні. І в кожної людини, хоч би ким вона не була, є вчитель. А в того вчителя також був свій вчитель. І так до нескінченності.

Існує така легенда:” Щоб людям легше було протистояти злу, Господь вирішив роздати їм ремесла, професії і таланти. Адже людину, закохану у своє ремесло чи професію, дуже важко спокусити витівками диявола.
Люди вибирали собі різні професії, і кожному Господь обіцяв підтримку в його справі, якщо буде служити їй правдою і вірою.
Аж ось дійшла черга до людини, яка скромно стояла осторонь, оточена дітлахами. Її очі світилися любов’ю і випромінювали таке тепло й світло, що навіть у темряві було видно, як удень.
І сказав Господь:
- Бути тобі вчителем! Доля твоя не буде легкою, але вона буде прекрасною, бо ти зможеш торкатися души чистої і незайманої, яка часто бачитиме в тобі єдиного поводиря, здатного вивести її з холодної пітьми на сонячний шлях! Не чекай за свій труд ні великої плати, ні почестей – їх не буде! Але за любов і науку тобі платитимуть такою чистою любов’ю, яку не купиш за золото і срібло. І пам’ятай, що набагато легше любити увесь світ, аніж одну чужу дитину! Любов твоя не повинна бути сліпою, знання твої мають будити в юній душі прагнення стати вище, дивитися далі, служити Добру та Істині! І коли це станеться, тебе величатимуть Учитель з великої літери! І в цьому найбільше щастя твоє і твого учня, бо ваша зустріч не була марною!”
Славетний поет одного разу сказав:" Усе, що я пишу, я пишу про час і простір і про те, що вони роблять з людиною.” Простір розділяє нас із близькими людьми, а час вихоплює і відносить найщасливіші хвилини. Протягом усього життя людина вчиться долати простір, намагаючись повернутися назад – повернутися до самої себе. Спробуємо і ми повернути час назад, у ті далекі часи, коли тільки почав писатися літопис нашої школи.
1968 рік. Єлисеєнківська школа. Саме тут зібралися ті, кого ми сьогодні з трепетом звемо „ветерани”, зібралися ті, з кого починається історія – історія нашої школи. Молоді, красиві, сповнені сил і енергії, вони сиділи над зошитами, готувалися до уроків, віддавали весь свій вільний час учням, тобто, жили звичайним учительським життям. Куліш Н.М., Ізюмова Г.О., Черкас Г.Ф. так згадують своє життя тоді, коли вони працювали в тій школі: „То були роки нашої юності. В ті часи школа була центром життя села. Батьки поважали, шанували вчителів. Низько схиляли голови перед освітянами, дякували за виховання своїх дітей.
Та й було за що. Вчителі жили разом із старшими учнями однією великою родиною. В школі навчалися здібні, талановиті діти. Ми разом з ними співали, ставили вистави, готували виступи художньої самодіяльності, КВНи, проводили вечори, „вогники”, зустрічі. Вікна школи світилися до пізнього вечора, бо треба було ще писати лекції, облаштовувати кабінети, готуватися до уроків, проводити заняття у вечірній школі.”
В Єлисеєнківській школі віддавали своє серце дітям Свіренко Г.М., Прощайло М.Д., Юдіна А.Г., Житков В.І., Свіренко В.А., Педяш О.Д., Нагорна Л.М., Крамський С.В., Недайвода С.М., Черниш В.Є. , Колесник М.М., Лазова (Колешко) О.С., Кихтенко Н.Н.
У ті ж самі часи в мальовничому місці, на пагорбі, так, щоб було видно звідусіль, як церкву, в с.Сад розмістилася філія цієї школи, у якій працювали Букша Н.П., Михайличенко А.П., Шалдакова Є.А., Смолянінова Г.Д., і навчали вони дітей початкової ланки.
1975 рік. Мабуть, настала необхідність об’єднати ці дві школи. І в с.Сад створюється восьмирічна школа, очолює яку Педяш О.Д. Розміщується створена школа в приміщенні колишнього учбового комбінату. В цей же рік прийшли працювати Татарінцева А.С., Лиштван М.П., Педяш О.В., Чемелюх А.І. Пізніше до них приєднались Соріна С.Р., Барибіна М.А., Калиш Н.М.
Але багатими на нові вчительські кадри були 1979-1981 роки. Саме в цей період до школи прийшла молодь: Кононов В.В., Шкурат І.І., Голуб П.А., Нарожна Н.П., Іванченко В.П., Зозуля (Кононова) Л.О., Лисянська І.О., Бровко Т.І., Сергієнко В.А. та Сергієнко Н.В., Волік О.Д., Придатченко (Бережна) О.О., Станіславська (Голуб) Н.М., Білоус Т.І., Гельфолнд Р.Д., Сердюк О.В., Сироїд О.В., Синявіна Р.Ф. І всіх їх радо зустрічала Говорун Л.І., яка була тоді директором школи.
У ті ж самі часи восьмирічна школа стає середньою. У 1981 році її вихованці отримують уперше в історії школи атестати. І вручає їх ізі словами привітання Кононов В.В., який стає директором щколи. Саме при ньому до нашого дружнього колективу приєднуються Гончаревська К.С., Вакал Л.А., Чергик Г.О., Шемет Т.А., Омеляненко О.В., Пелешук Р.О. і Сердюк Т.Д., яка збільшує кількість учительських пар. Їх стає чотири, бо до цього часу побралися й створили вчительську сім’ю Кононов В.В. та Зозуля Л.О., Голуб П.А. та Станіславська Н.М.
Ті роки були щасливі на дітей, і школі стало тісно. Валерій Володимирович займається будівництвом нового приміщення школи, і в 1985 році завершує його. І вже сюди прийшли працювати Радченко О.М., Поливода К.Й., Барибіна Л.М., Стегнякова Л.В., Радчук (Соколенко) Л.О., Олешко Г.В., Кущ О.Д., Шломенко Т.О., Міцай Н.М., Ляшенко В.М., Бабенко Л.М., Кононенко О., Тверезовська О.М. Частину з цих вчителів приймав на роботу новий директор – Живодьор В.Ф. Під керівництвом Володимира Федоровича відбувається перебудова шкільних приміщень так, як воно є сьогодні. Завдяки його дружині Бабенко Л.М. подвір’я школи , класні кімнати, коридори та рекреації були прикрашені квітами, набули того дизайну, якого ми дотримуємося і зараз.
Двадцять років, з 1992 року, повноправною господаркою другої домівки як для вчителів, так і для учнів є Сироїд О.В. При ній працювати до школи прийшли Сироїд О.П., Овчарик А.В., Ляпкіна Н.П., Мартиненко В.М., Мететюк Т.І. Саме Ользі Вікторівні довелося прийняти на роботу нове покоління вчителів, які для більшості „старих” кадрів були ровесниками їх власних дітей. Продовжувати старі традиції і пропонувати свої прийшли Єпіфанова М.І., Давидюк М.Г., Ємець І.В., Новохатько О.Д. та Новохатько Н.М., Литвинова Н.О., Дубовік (Літвінова) О.М., Хохуля І.Д., Сергієнко М.П., Сіренко Ю.О., Дутов Ю.В., Голуб О.П., Нікітенко С.В., Мороко І.О.
У 2012 році директором школи призначається Сергієнко В.А., який повертається до школи після 12 років викладання інформатики у СНАУ. Разом з ним до школи приходять Сергієнко А.А. і
Кажуть, погода в домі залежить від господарки цього дому, але стосовно школи можна сказати так: те, як живуть і працюють в школі вчителі, залежить від директора школи, і, мабуть, від його „правої руки” – заступника з навчально – виховної роботи. За 30 років існування школи такі пари створювали сприятливі умови для творчої роботи вчителів: Педяш О.Д. та Свіренко Г.М., Говорун Л.І. та Нарожна Н.П., Кононов В.В. та Татарінцева А.С., Живодьор В.Ф. та Голуб Н.М., Сироїд О.В. та Голуб Н.М., Сергієнко В.А. та Голуб Н.М.
Наступні слова призначені тим, кому всі ми повинні сказати спасибі за сумлінну працю, за те що давали і продовжують давати дітям багато, а брали й продовжують брати найменше; спасибі за недоспані ночі, проведені за учнівськими зошитами, за те, що працювали і продовжують працювати не тільки заради грошей, а й заради того, щоб слово „Вчитель” можна було писати з великої літери „В”, спасибі за те, що присвятили своє життя дітям.
Вчительська доля тісно пов’язана з учнями, і літопис школи пишуть не тільки вчителі, а й ті, без кого вчитель не відбувся би , як вчитель. Історію школи доповнюють і учні. Шкільна родина пишається тим, що 41 учень вийшов з неї із золотою медаллю, а 12 із срібною. Більше половини випускників мають вищу та середню спеціальну освіту.
Без тих, про кого мова піде нижче, життя у школі було б зовсім не комфортним. Це ті, хто прийде на допомогу, коли раптом заболить чи то голова, чи то живіт, чи то щось інше; це ті, хто поприбирає після нас, хто знайде втрачену у роздягальні річ, хто допоможе застібнутися та зав’язати шапку; це ті, хто смачно нас нагодує. У різні роки це були: Чугай А.І., Багатенко Г.П., Зіненко О.В., Іванченко З.А., Потапова А.Д., Крячко О.Я., Орленко П.П., Юркевич М.Г., Постольна Н.М., Тарикалін В.Д., Сіренко Т.І., Бойко Т.О., Бабенко Л.М., Колесник Н.М., Мотягова В.О., Лисянська Т.О., Новотна Л.П., Рябіченко Л.О., Андріяшева М.П., Антонова В.В., Калініченко Н.О., Губко А.П. та Губко Р.А., Шевченко Л.О., Клюшник С.В., Сизов В. та Сизова Н.О., Рябущенко В.М., Воронова В.М., Малініч О.С., Майборода О.В., Шкурат В.Ф., Павлюченко В.Т., Терещенко В.М., Шаповаленко Г.І., Семенець В. О., Стародуб М.І., Репка К.М., Волік О.М., Шарубіна Г.О., Кушнарьова Д.І., Танчик,К.М., Колесник Л.М., Танчик .М.



Кiлькiсть переглядiв: 352

Коментарi

  • Хижняк Анатолій Олександрович

    2016-02-06 22:47:44

    Поперше. якщо брати за основну організацію.на базі якої організована Садівська школа.то це була дійсно Елисеенківська 7-ми річна школа .яка збудована та працювала з 1934 року.а не з 1968-го,Ав с,Сад працювала лише початкова школа.в якій і я навчався з 1951 по1955 роки,і мала вона тоді назву Початкова школа при Сумській дослідній станції.а директором її бла тоді Закалюжна [Михайліченко]Антоніна Петрівна, Згодом.коли постало питання відкриття принаймі хоч 8-річної школи в с,Досліному. ріішеннім облвиконкому...