Кожен із інтерактивних методів навчання має певні переваги і недоліки. Ефективність їх застосування визначається специфікою конкретного процесу навчання. Універсальних рекомендацій щодо складу і застосування інтерактивних методів навчання на уроках не існує. Викладач самостійно приймає рішення про використання того чи іншого методу на основі свого власного досвіду, врахування особливостей учнівської аудиторії з метою максимальної ефективності процесу навчання.

Однак виділяють певні умови, дотримання яких сприятиме ефективності використання інтерактивних методів навчання.

ØПо-перше, слід пам'ятати, що вибір методів навчання повинен бути зумовленим: цілями навчання; змістом навчального матеріалу та специфікою предметної області; темпом та терміном процесу навчання; стилем навчання та рівнем педагогічної майстерності педагога; дидактичним та матеріально-технічним забезпеченням процесу навчання; рівнем підготовки учнів.

ØПо-друге, при плануванні уроків педагогу необхідно враховувати, що будь-який метод навчання має певною мірою забезпечувати:

· активну участь учнів у процесі навчання;

· встановлення зворотного зв'язку в системі “педагог – учень”;

· можливість застосування набутих навичок і знань в реальних життєвих та навчальних ситуаціях;

· розвиток цільових навичок поведінки (самостійної творчої діяльності, роботи в малих групах);

· мотивацію учнів до підвищення ефективності своєї діяльності на заняттях і в реальних ситуаціях;

· можливість отримувати знання на груповому та індивідуальному рівнях.

Враховуючи зазначені вище умови, при підготовці до заняття з використанням інтерактивних методів навчання вчитель повинен забезпечити ряд процесів, які є важливими умовами його ефективної організації:

· створення позитивного для навчання емоційного клімату і відповідного навчально-просторового середовища;

· керування діалоговою взаємодією всіх учасників навчального процесу;

· організацію продуктивної внутрішньої групової і міжгрупової навчальної діяльності;

· здійснення оберненого зв'язку з аудиторією, аналіз причин успіхів і невдач у спільній діяльності.

Розглянемо більш детально умови і методичні прийоми, які забезпечують ефективне здійснення зазначених вище процесів.

Створення позитивного психологічного клімату

В традиційній практиці навчання основна задача педагога полягає у виконанні навчальних цілей; при інтерактивному навчанні паралельно здійснюються два процеси: навчальний та комунікативний, і результати залежать від позитивного психологічного, емоційного мікроклімату в групі.

Психологічний клімат відображає якісний бік міжособистісних відносин і являє собою сукупність психологічних умов, що сприяють або, навпаки, перешкоджають продуктивній спільній діяльності (якщо симпатії, взаємодопомога, загальна зацікавленість в успіху сприяють продуктивності навчального процесу, то негативні емоції, навпаки, знижують працездатність учасників та ефективність навчальної діяльності).

Важливою умовою позитивної психологічної атмосфери на уроках є кількість учнів в класі. Переповнення класу може призвести до неможливості ефективної реалізації активних та інтерактивних методів навчання. Ряд психологів і педагогів-практиків вважають, що оптимальна кількість учнів у класі при інтерактивному навчанні не повинна перевищувати 20 чоловік.

Бажано, щоб викладач забезпечив комфортабельну фізичну середу навчання: аудиторії для ігрових занять, дискусій, аутотренінгів, самостійної роботи. За таких умов організація навчального простору є важливим положенням, що обумовлює ефективність використання інтерактивних методів навчання. Так, наприклад, застосування ряду інтерактивних методів передбачає діалогову взаємодію, при якій співрозмовники знаходяться обличчям один до одного, тому меблі повинні бути розташовані таким чином, щоб була можливість візуального контакту учасників і вільного переміщення в аудиторії. Необхідно також забезпечити адекватне навчальне середовище, по можливості, з використанням комп'ютерної техніки і відповідної навчальної та наукової літератури, до якої учні можуть звернутися у разі необхідності.

Уроки рекомендується розпочинати зі своєрідної розминки - рухової, емоційної, інтелектуальної, комунікативної тощо. Наприклад, можна запропонувати учням коротко відповісти на питання, передаючи один одному деякий предмет як естафету. Питання повинні спиратися на наявні знання, отримані на минулих уроках, і спонукати до вивчення нової теми. Сприяють створенню потрібної атмосфери такі деталі навчання, як вибір епіграфу до теми уроку, застосування плакатів тощо. Ефективним в цьому плані є обговорення з учнями цілей і завдань уроку, сфери застосування отриманих знань і вмінь з даної дисципліни. Вчителю варто акцентувати увагу учнів на важливості, навіть привабливості даної теми, навести приклади використання.

Рекомендується обговорювати з учнями форми проведення занять та правила роботи по групах. Спеціалісти виділяють наступні форми поведінки в процесі групової взаємодії - правила кооперації і співробітництва:

· у спільній роботі немає “акторів” і “глядачів”, всі учні - учасники;

· кожен учасник взаємодії має право на те, щоб його вислухали, не перериваючи;

· слід зрозуміло висловлювати свої думки; висловлюватися безпосередньо по темі, уникаючи зайвої інформації;

· якщо висловлена інформація не зовсім зрозуміла, задають питання, тільки після цього слід робити висновки;

· критикувати потрібно ідеї, а не особистостей;

· мета спільної діяльності полягає не в “перемозі” певної точки зору, а в можливості знайти найкраще рішення, дізнатися різні думки з конкретного питання [33,19].

Слід зауважити, що в багатьох випадках психологічна атмосфера визначається не технічними прийомами, а пріоритетними професійно-особистісними цінностями і установками вчителя. Важливими є гуманістичні, особистісно-орієнтовані педагогічні пріоритети, які задають своєрідну систему координат для вибору тактики і конкретних способів діяльності, тобто визначають вибір інтерактивних методів навчання.

Організація міжособистісного діалогу

Керування діалоговою взаємодією всіх учасників навчального процесу є однією з умов забезпечення ефективного застосування інтерактивних методів навчання, оскільки в основі всього інтерактивного навчання - безпосередній діалог учнів з вчителем, один з одним тощо.

Діалогове спілкування як основний засіб пізнання людиною інших, самого себе і особистісних відношень обґрунтовано в гуманітарній психології (Б. Братусь, С. Братченко, Л. Воробьова).

Діалог являє собою специфічну освітню ситуацію (в широкому значенні - середовище), де відбувається розвиток учня в процесі встановлення ним “ситуаційної спільноти” зі світом, оточуючими і самим собою.

Діалог виникає на основі суб'єкт-об'єктних відносин, при рівних позиціях вчителя й учнів, і є необхідною умовою звільнення особистості від формалізованого традиційного процесу навчання. Діалогічна взаємодія передбачає встановлення контактів між учасниками на основі їх спільної навчальної діяльності, що включає обмін інформацією, розробку стратегії розв'язання проблемних завдань, взаємосприйняття і взаєморозуміння.

Доцільність використання діалогічної взаємодії зумовлена проявом у діалозі всіх сторін спілкування:

- комунікації (обміном інформацією між учасниками діалогу);

- інтеракції (взаємодії партнерів по діалогу);

- перцепції (сприйняття учасників один одного).

Як зазначає С. Братченко, при цьому важливим є не тільки сам факт міжособистісної взаємодії і спілкування, але й ступінь особистісного залучення до нього, оскільки учень включається у діалог при обговоренні проблем, що мають для нього особистісне значення.

Процес розгортання діалогу починається з постановки проблеми. Далі учням надається можливість самостійного пошуку її розв'язання, виникає, як правило, ряд різноманітних гіпотез та варіантів. Загальне рішення визначається в колективній моделі, яка керується викладачем.

Таким чином, діалог починається тоді, коли виникає необхідність вирішити особистісно значиму для учнів проблему. Діалог володіє особливою цінністю, оскільки являє собою не тільки засіб розв'язання певних проблем, а й одну з важливих умов особистісного росту.

Зазначимо, що хоча основою будь-якого інтерактивного методу навчання є безконфліктність, але іноді виникають конфліктні ситуації, коли стикаються різні точки зору, протиріччя, які негативно впливають на відносини між учнями. Для усунення конфліктних ситуацій доцільно використовувати принцип взаємного підпорядкування, при якому кожен учень в певний момент є експертом, ведучим, а в інший момент, навпаки, підлеглим. Це дозволяє регулювати відносини між учнями, при цьому в одних задовольняючи і корегуючи лідерські домагання, в інших - розвиваючи навички організатора. При розв'язанні конфлікту важливо, щоб протилежні сторони зрозуміли претензії і позиції один одного. В цій ситуації важливою умовою є так зване активне вислуховування, сутність якого - переконатися в правильному розумінні думки протилежної сторони. Важлива роль при цьому належить неформальним засобам спілкування (жестам, міміці). Активному вислуховуванню допомагають: контакт очей; нахил голови в знак уваги; повертання обличчя до співрозмовника.

Не є ефективними при активному вислуховуванні:

- негайне заперечення (“Так, але...”);

- зневажливе висловлювання (“А, да ну...”);

- неприйняття почуттів учня, що висловлюється (“Ти це серйозно!”);

- докори (“Як ти міг...”);

- спроби переконання (“Краще зробити так...”);

- інтерпретації (“Ти так говориш тому, що...”) замість уточнення власних припущень (“Тоді ти так висловився, мені здалося, що...”);

- погляд в бік, а не на співрозмовника;

- заперечливе хитання головою;

- схрещені перед собою руки.

Активне вислуховування спрямоване на подолання негативного емоційного сприйняття співрозмовника і більш повне сприйняття змісту розмови.

Отже, використання розглянутого принципу дає можливість більш об'єктивно оцінити і зрозуміти запропоновану ситуацію.

Таким чином, успіх і результативність діалогу як основи інтерактивного навчання й умови ефективності використання інтерактивних методів обумовлені:

¨ організацією простору для діалогу та дискусії;

¨ підготовчою роботою (підбір матеріалу, своєчасне оповіщення);

¨ готовністю настроїтися на актуальний стан співрозмовника (зрозуміти і прийняти його);

¨ нетрадиційною постановкою проблеми (проблемної ситуації);

¨ дотримання комунікативних прав особистості;

¨ дотримання позитивних прийомів спілкування (доброзичливих інтонацій, вміння задавати конструктивні запитання тощо);

¨ прагненням всіх сторін знайти найбільш оптимальне для даної ситуації рішення;

¨ навичками аналізу й самоаналізу, необхідними для розуміння проходження діалогу .

Організація групової навчальної діяльності

Використання інтерактивних методів навчання передбачає групову взаємодію (під взаємодією розуміють такі відносини між людьми, при яких вони в процесі розв'язання спільних завдань, впливаючи і доповнюючи один одного, успішно вирішують ці завдання), співпрацю, кооперацію в груповій спільній діяльності. При цьому активність викладача поступається активності учнів, а завданням викладача є створення умов для прояву і реалізації ініціативи учнів.

Дослідник І. Зимня доводить, що в порівнянні з індивідуальною роботою за схемою “вчитель-учень” міжгрупове співробітництво у розв'язанні тих самих завдань підвищує його ефективність не менше, ніж на 10%.

Сутність групової роботи полягає в тому, щоб учень, здобувши на заняттях у спеціально створених умовах досвід, зміг вдало застосовувати його на практиці (що відповідає сучасній парадигмі компетентності в освіті).

Використання інтерактивних методів передбачає організацію навчальної діяльності учнів в малих групах і мікрогрупах, тому викладачам важливо знати психологічні основи групових процесів. Адже знання особливостей і закономірностей дозволяє зробити роботу групи найбільш ефективною. Науковець К. Левін відзначав, що легше змінити індивідів, зібраних у групу, ніж змінити будь-якого з них окремо.

Поняття “група” є одним з центральних понять у соціальній психології, яке трактується як людська спільнота, виділена на основі певної ознаки (наявність або характер спільної діяльності, рівень розвитку міжособистісних відносин, особливості організації).

Інтерактивні методи вимагають певної організації діяльності навчальної групи, а також досить тривалої підготовки, як від учнів, так і від педагогів. Слід починати з поступового використання цих методів, якщо викладач чи учні з ними не знайомі. В цьому випадку доречно створити план поступового впровадження інтерактивних методів. Викладачу доцільно провести організаційне заняття з учнями і розробити разом з ними правила роботи в класі; налаштувати учнів на сумлінну підготовку до інтерактивних уроків.

Групову роботу варто починати з мікрогруп з двох-трьох осіб. По мірі засвоєння правил роботи склад групи можна збільшувати до 5-7 учнів, розширюючи діапазон можливостей, досвіду і навичок учасників. Але слід враховувати, що при цьому зростає вірогідність виникнення неконструктивної поведінки, дезорганізації, конфліктів; деякі учні можуть залишитися поза увагою вчителя і стати лише спостерігачами на занятті. Зростання групи потребує значних вмінь від учасників, щоб надати кожному можливість висловитися і взяти участь у навчальній діяльності. Чим менше часу виділено на роботу в групі, тим менше повинен бути її розмір. Вчителю варто також пам'ятати: чим більше створено груп, тим більше часу потрібно на представлення результатів групової роботи.

Організація навчальної взаємодії може здійснюватися в мікрогрупах (2-3 учні) і в малих групах (4-7 учнів).

У групах з двох учнів високий рівень обміну інформацією і менше розбіжностей, але вища можливість виникнення напруженості. В групах з трьох учнів присутня небезпека пригнічення більш слабого члена групи. Не зважаючи на це, такі групи є найбільш стабільними, оскільки учасники можуть виступати посередниками, якщо в групі виникають протиріччя.

У групі з п'яти учнів достатня кількість учасників для висловлення різних думок і продуктивного обміну інформацією. В той же час при такій кількості учасників у всіх буде можливість внести свій вклад в роботу, вислухати іншого і бути почутим самому.

Таким чином, в групах з парною кількістю учнів протиріччя владнати складніше, ніж в групах, де кількість учасників непарна. Об'єднання учнів в групи може мати як відносно постійний (проблемна група, яка діє на протязі тривалого часу навчання), так і тимчасовий (група, організована на одне заняття) характер. Збереження стабільного складу групи протягом тривалого часу сприяє досягненню учнями майстерності в груповій роботі, високого рівня співпраці. Хоча у певних ситуаціях доцільно змінювати склад учасників у малій групі. При цьому зауважимо, що зміна кількісного складу групи призводить до зміни форм організації навчання, і, відповідно впливає на вибір інтерактивних методів навчання.

При розподілі учнів за групами рекомендується використовувати по-можливості різні варіанти і способи.

Варіанти розподілу:

v групи з різнорідним складом включають учнів різної успішності, різної статі, різного віку (сильних, середніх і слабких). У різнорідних групах стимулюються творче мислення і обмін ідеями. Учні витрачають більше часу на виклад своєї точки зору, можуть обговорити проблему більш детально і вчаться розглядати питання комплексно. У таких групах встановлюються більш конструктивні стосунки між учасниками, за умови правильного підбору неформального лідера;

v групи з однорідним складом формуються з учнів приблизно однакового рівня успішності (наприклад група тільки сильних учнів, група тільки середніх або слабких). Цей варіант дозволяє використовувати диференційовані за складністю завдання для кожної групи [33,21].

Способи розподілу учнів за групами:

- авторитарний (здійснюється педагогом);

- довільний (учні розраховуються “на перший-другий...”);

- за бажанням учнів;

- поєднання учнів, що сидять поруч, у групи.

Таким чином, при використанні інтерактивних методів навчання слід враховувати наступні рекомендації:

v при створенні атмосфери навчального співробітництва необхідно враховувати, що досвід такої форми спілкування в учнів може бути недостатнім, або взагалі відсутній;

v для організації групової взаємодії доцільно підготувати для кожної групи карточки зі структурою робочого процесу, а також надати учасникам малих груп певні повноваження (обов'язки, ролі);

v застосовуючи інтерактивні методи навчання через нову форму співробітництва, необхідно давати її зразок;

v викладач має враховувати вікові особливості учнів і, контролюючи їх роботу, намагатися не нав'язувати своєї думки;

v в кінці заняття потрібно проаналізувати роботу груп; головний принцип - аналізувати не саму змістову помилку, а хід взаємодії, що призвів до помилки;

v при оцінці роботи груп варто підкреслювати не стільки наявний рівень знань (хоча це також досить важливо), скільки особистісні позитивні якості учнів: толерантність, доброзичливість, ввічливість, відвертість тощо; оцінювати слід тільки загальну роботу групи;

v викладачу важливо аналізувати свою професійну поведінку і свою діяльність під час проведення заняття;

v викладач має переконатися, що учні володіють знаннями й уміннями, необхідними для виконання групового завдання. Брак знань може дезорганізувати навчальний процес - учні не стануть докладати зусиль для виконання завдання;

v інструкції викладача повинні бути максимально чіткими;

v викладач повинен чітко контролювати час виконання завдань в групах (часу повинно бути достатньо для виконання поставленого завдання; продумати, чим зайняти групи, які виконають завдання раніше);

v групова робота має стати правилом, а не радикальним, одиничним відступом від традиційної практики застосування пасивних методів навчання. У той же час не слід використовувати методику роботи в малих групах в тих випадках, коли виконання завдання вимагає індивідуальної роботи.

Отже, найбільш ефективні результати навчання можна отримати при організації роботи учнів малими групами, оскільки за таких умов поліпшується не тільки запам'ятовування матеріалу, а і його ідентифікація, використання у повсякденному житті.

Рефлексивне підведення підсумків на уроках освітньої галузі “Людина і світ”, коли учні вже активно включаються в суспільну навчальну діяльність, важливо регулярно здійснювати рефлексію. Наскрізна й підсумкова рефлексія заняття є важливою складовою інтерактивного навчання і показником доцільності вибору та застосування інтерактивних методів навчання.

Під терміном “рефлексія” (від гр. reflexio - звертання назад, відображення) розуміють “розумовий (раціональний) процес, спрямований на аналіз, розуміння, усвідомлення себе: власних дій, поведінки, мови, досвіду, почуттів, стану, здібностей, характеру, відношення до себе оточуючих, своїх завдань, призначення”.

В залежності від об'єкту аналізу розрізняють рефлексію групову (проводитися з приводу заняття в цілому, окремого етапу, з приводу діяльності мікрогрупи) та індивідуальну (аналіз своєї поведінки).

Рефлексія процесу навчальної діяльності й отриманого результату виконує ряд важливих функцій, допомагаючи: кожному учаснику - визначити його особистісний рівень; класу (зокрема, групі) - шляхом рефлексії покращити процес здобуття необхідних знань і вмінь, зробити спільну діяльність більш комфортною і продуктивною; викладачу - вдосконалити організацію власної діяльності.

Важливо проводити рефлексію на кожному занятті, і на початкових етапах залучати до неї всіх учнів. Тоді рефлексія буде виконувати функцію не тільки контролю з боку викладача, а й самооцінки, спонукаючи до самоаналізу.

З перших уроків для активізації учнів слід ввести правило трьох “не можна”:

· не можна говорити, що все вже сказано;

· не можна відмовлятися висловлювати свою думку в класі;

· не можна приховувати за висловлюваннями свій поганий настрій або ворожість до оточуючих [7,21].

Розглянемо позицію викладача при проведенні рефлексії. Зацікавлений в конструктивній і відвертій оцінці викладач повинен передбачати різні точки зору учнів. Іноді висловлюються негативні думки з приводу проведеного заняття (наприклад, неактуальної проблеми, винесеної на обговорення). Спроби припинити подібні висловлення в подальшому призводить до відмови учнів від участі і в аналізі, і в самій груповій роботі. В цьому випадку викладачу необхідно визначити джерело негативної оцінки - проаналізувати ситуацію, врахувавши емоційний стан невдоволеного учня, його вікові й психологічні особливості, а також свою власну діяльність (поведінку, організацію заняття, зокрема, зміст, вибір форми і методів навчання). На етапі рефлексії викладачу також потрібно враховувати, що учні в кінці заняття (особливо, якщо це 4 чи 5 урок робочого дня) втомлені, увага їх розсіюється, вони починають розмовляти між собою, створювати шум.

Завершує етап рефлексії завжди викладач, який, крім інструктивної критики, повинен відзначити позитивні моменти уроку.

Розглянемо приклади проведення експрес-рефлексії.

Попередні підсумки

За 15 хв. до кінця уроку згідно визначених аспектів аналізується пророблена робота. Можуть бути запропоновані, наприклад, наступні питання:

- Чого я вже навчився (про що дізнався на уроці)?

- Які в мене залишилися питання?

- На що слід звернути увагу найближчого часу?

- Слід більше...

- Слід менше...

- Я почував себе на уроці...

Після цього результати виносяться на загальне обговорення. Думки, з якими погодилися всі учні, фіксуються і враховуються викладачем при проведенні наступних уроків.

Примітка: подібне заняття стає не просто формальним, але й сприяє задоволенню інтересів учнів.

Груповий обмін думками

Для підведення підсумків учні збираються в збірні групи по одному від кожної групи (яка працювала на протязі уроку). Члени збірних груп розповідають про результати роботи своєї малої групи. Підведення підсумків завершується вираженням подяки всім учням за активне співробітництво.

Примітки:

¨ кожен учень повинен бути активним;

¨ задаються питання, на які відразу ж даються відповіді;

¨ хоча даний метод вирізняється високою інтенсивністю роботи, часу він потребує не більше, ніж звичайне загальне обговорення.

Таким чином, ефективність використання інтерактивних методів навчання на уроках освітньої галузі “Людина і світ” залежить від емоційного клімату, організації діалогової взаємодії, продуктивної організації внутрішньої групової і міжгрупової навчальної діяльності, здійснення оберненого зв'язку з учнями. Дотримання зазначених умов, у свою чергу, ставить ряд вимог до особистісних та професійних якостей викладача та предметних знань і навичок учнів.

Отже, ефективне використання інтерактивних методів навчання передбачає врахування певних психолого-педагогічних умов і процесів, які знаходяться у тісному зв'язку як між собою, так і з елементами організації процесу інтерактивного навчання (метою, змістом, формами, методами, засобами, результатом), тим самим зумовлюючи його цілісність. Це доводить, що інтерактивні методи навчання доцільно розглядати як структурну одиницю цілісного навчального процесу і використовувати їх у взаємодії з іншими елементами цього процесу.

Кiлькiсть переглядiв: 56

Коментарi