Дефекти сімейного виховання

Сучасна сім’я, як і все суспільство, зазнала значних змін. Вона з різних причин недостатньою мірою виконує свою основну функцію. Зростає кількість неблагополучних сімей, у яких батьки не в змозі (або не бажають) виховувати своїх дітей. Дефекти сімейного виховання здебільшого є основною причиною деформації особистості дитини. Існують крайнощі виховного процесу, які можуть спричинити відхилення у поведінці.

Довіра і страх, впевненість і боязкість, щирість і теплота у стосунках – усіх цих рис особистість набуває в сім’ї. Вони виявляються і закріплюються задовго до вступу до школи і безпосередньо впливають на її розвиток. Батьки використовують методи і засоби виховання, які допомагають привнести у свідомість дитини певну систему норм і правил, долучають її до моральних цінностей. Щоб дитина досягла цієї мети, вони заохочують або карають її, прагнуть бути зразком для наслідування або несвідомо ним стають. У тривожних матерів, наприклад, часто виростають тривожні діти. Нестриманий батько, який дратується з найменшого приводу, нерідко сам того не підозрюючи, формує схожий тип поведінки у своєї дитини.

Більшість робіт, присвячених дитячо-батьківським стосункам, спираються на запропоновану Д. Браумринд понад 30 років тому типологію основних стилів виховання: авторитарний, опікунський, поблажливий, хаотичний, демократичний.

Авторитарний стиль виховання (автократичний, диктат, домінуючий, виховання за типом «Попелюшка») – всі рішення приймають батьки, які вважають, що дитина майже в усьому повинна підкорятися їх волі, авторитету. Батьки вимагають від дитини порядку, дисципліни, чіткого виконання всіх обов’язків. У особистості змалку виховують почуття відповідальності, вміння долати труднощі. Негативним є те, що до неї ставлять надто високі вимоги, виконання яких потребує максимальної мобілізації всіх розумових і фізичних здібностей. Від дитини вимагають досягнення успіху в різних сферах. Це стає для неї самоціллю, але при цьому страждає духовна сфера.

Авторитарний стиль виховання може призвести до відхилень у поведінці особливо тоді, коли батьки прагнуть бачити свою дитину лідером. Дитина має отримувати найвищі бали з усіх предметів у школі, займати призові місця на олімпіадах, вигравати спортивні змагання. Така психологічна установка сприяє появі страху невдачі, поразки.

Постійне напруження спричиняє прагнення звільнитися від цих неприємних станів за допомогою наркотичних речовин і алкоголю. Дитина втрачає стимули до корисної діяльності, в неї виникає недовіра до людей, вона прагне уникати контактів з ними. Дитина прагне замінити спілкування з батьками, вчителями на спілкування з однолітками. З віком у дитини деформується поведінка. Людина рабськи підкоряється владним людям, а щодо слабших за себе виявляє жорстокість, агресію, ігнорує людську гідність.

Опікунський стиль виховання (гіперопіка) – прагнення батьків постійно бути поруч зі своєю дитиною, вирішувати за неї всі проблеми. Дитиною оточують надмірною увагою, вона займає головне місце в сім’ї. Її здатність до самоствердження різко обмежується. Зазнавши труднощів повсякденного життя, не маючи необхідних навичок їх подолання, така людина часто зазнає поразки, що спричиняє почуття невпевненості, підвищується рівень тривожності, розвивається почуття безпорадності, комплекс неповноцінності. Дитина підсвідомо приховує цей комплексне тільки від оточення, а й сама не хоче про нього нічого знати. Стан фантазування змінюється поганим настроєм і пригніченістю. Можуть з’явитися відхилення у поведінці – прагнення штучно змінити психічний стан. Людина може почати вживати наркотичні речовини та алкоголь, щоб утекти від реальності, позбутися комплексу неповноцінності.

Поблажливий стиль виховання (ліберальний) – виявляється у недостатній увазі до дитини з боку батьків. Дитина в сім’ї належить сама собі, нерідко вона не забезпечена навіть необхідним мінімумом. Дитина фактично не знає заборон і обмежень з боку батьків. Трапляються часті сварки, бійки між батьками, тому діти проводять багато часу на вулиці. Нездатність сім’ї контролювати поведінку дитини може призвести до входження її до асоціальних груп, оскільки в неї не сформувалися психологічні механізми, необхідні для самостійної, відповідальної поведінки в суспільстві. Підліткам притаманне раннє вживання алкоголю чи інших психотропних речовин.

Згодом такі діти конфліктують з тими, хто їм не підкорюється. Вони не здатні враховувати інтереси інших людей, встановлювати стійкі емоційні зв’язки, не готові до обмежень і відповідальності. З іншого боку, сприймаючи брак правильного виховання з боку батьків як виявлення байдужості й емоційного неприйняття, дитина відчуває страх і невпевненість, внутрішню порожнечу.

Хаотичний стиль виховання (виховання в сім’ї з непрогнозованими емоційними реакціями) – це відсутність єдиного підходу до виховання, коли немає чітко виражених конкретних вимог до дитини або між батьками простежуються протиріччя у виборі виховних засобів.

В одного чи обох батьків часто змінюється настрій у ставленні до дитини. Такі емоційні реакції негативно впливають на дитину, яка не знає чого щоразу очікувати від батьків. За одне й те саме дитину можуть покарати або приголубити. Непрогнозованість батьківських емоційних реакцій позбавляє дитину почуття стабільності й провокують підвищену тривожність, невпевненість у собі, імпульсивність, занижену самооцінку, а в складних ситуаціях навіть агресивність і некерованість, соціальну дезадаптацію. З часом невпевненість стає рисою характеру і надалі проектується на взаєминах з усіма людьми, які сприймаються на основі батьківської моделі. Дитина стає нестабільною в міжособистісних взаєминах. Вона не впевнена у стабільності дружби, кохання тощо. Почуття нестабільності призводить до несподіваних, гарячкових вчинків. Така поведінка має захисний характер.

Демократичний стиль виховання (авторитетний, орієнтований на співпрацю) – батьки заохочують особистісну відповідальність та самостійність своєї дитини відповідно до її вікових можливостей.

Дитина присутні під час обговорення сімейних проблем, бере участь у прийнятті рішень, вислуховує та обговорює поради батьків. Батьки вимагають від неї відповідної поведінки і намагаються допомогти дитині, з розумінням ставляться до її запитів. При цьому вони (батьки) дбають про постійне дотримання дисципліни, що формує правильну відповідальну поведінку.

Оптимальним для сімейного виховання є демократичний стиль, якому притаманний високий рівень вербального спілкування між дітьми і батьками, готовність батьків у разі потреби прийти на допомогу дітям, віра батьків в успішну самостійну діяльність дитини, адекватний батьківський контроль.

Рекомендації батькам щодо виховання дитини.

1. Любіть свою дитину такою, яка вона є, а не за її досягнення та успіхи.

2. Не порівнюйте її з іншими дітьми. Порівнюйте її з самою собою такою, якою вона була вчора і, можливо, буде завтра).

3. Не слід постійно тотально турбуватися про дитину, намагатися оберігати від можливих небезпек, які часто є надуманими. Сподівайтеся, що вона зможе самостійно подолати життєві труднощі.

4. Не сваріть, а тим паче не ображайте дитину в присутності чужих людей. Поважайте почуття і думки дитини. На скарги з боку оточення відповідайте: «Дякую, ми вдома обов’язково поговоримо на цю тему».

5. Засуджуйте не саму дитину, а її вчинок.

6. Навчіть дитину розповідати про свої проблеми. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, які виникають з однолітками і дорослими. Щиро цікавтесь її думкою, тільки ви зможете сформувати правильну життєву позицію.

7. Постійно спілкуйтесь з дитиною. Нехай вона розповість вам як провела день, з ким гралася, що було у школі тощо. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина відчувала, що це вам справді цікаво.

8. Допомагайте дитині виконувати те, що вона поки що не вміє робити сама. Ніколи не відмовляйте їй зі словами: «Я теж цього не вмію робити».

9. Не розхвалюйте дитину, але і не забувайте її заохочувати, коли вона цього заслуговує. Хваліть словом, усмішкою, ніжністю, а не відкупайтеся заохоченнями (купівля нової іграшки або солодощів). Пам’ятайте, що похвала, як і покарання повинна відповідати вчинку.

10. Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийому їжі, виконання домашніх завдань і сну має відповідати цьому розпорядку.

11. Не намагайтеся все зробити за дитину, дайте їй свободу. Пам’ятайте, що дитина потребує не стільки самостійності, скільки права на неї!!!

12. Проводьте дозвілля разом з дитиною. Залучайте її до обговорення сімейних проблем, вислуховуйте та обговорюйте її думку.

13. Допомагайте дитині розвивати її здібності.

14. Не формуйте взаємини на заборонах. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент поважливого ставлення до вас у теперішньому та майбутньому.

15. Будьте терпимими до вашої дитини.

Отже, виховна функція сім’ї спрямована на формування і розвиток особистості дитини, її соціалізацію. Соціально-економічний стан сім’ї, освіта і культурний рівень батьків впливають на якість виховання. Проблеми сімейного виховання стають актуальними для будь-якого суспільства, адже сім’я є однією з його складових і постійно зазнає всіх змін, які відбуваються у країні і відповідно позначаються на розвитку суспільства.

/Files/images/_4.pngЗавантажити

Кiлькiсть переглядiв: 210

Коментарi